Тест на чистоту
Колись парк ім. Шиллера мав змогу стати чудовою рекреаційною зоною для чернівчан. Умови є всі: простора зелена ділянка, відсутність міського шуму автомобілів. Але це всього лише альтернатива тому чим парк є сьогодні. Нині відвідувачів у цьому місці відпочинку зустрінеш не надто багато. Жителі сусідніх вулиць взагалі говорять, що не люблять розгулювати там вночі, адже територія освітлюється погано, а серед численних гостів у цю пору доби лише безхатченки, наркомани та представники молоді, які віддають перевагу нічному способу життя. А потім щоранку, пройшовши доріжками ми можемо знайти хіба що нові дози сміття, яке валяється просто під ногами, бо урн для нього немає. Та й якби були, навряд чи їх використовували б за призначенням. Варто наголосити на тому, що це парк-пам’ятка садово-ландшафтного мистецтва і охороняється законом.
Упродовж останніх років чиновники не приділяли належної уваги такому питанню як догляд за парками у Чернівцях. У тому ж таки парку імені Шиллера рідко побачиш патрульних чи інших людей, в професійні обов’язки яких входить нагляд за порядком на даній території. Саме тому крім безхатченків і наркоманів, проблемою цього місця відпочинку стали автомобілісти, які незрозуміло з чого вирішили, що це абсолютно нормально кататися на авто територією парку, а під час зупинки там ж таки розпивати компанією алкогольні напої.
Та за останні місяці нам вперто нав’язують думку, що тепер Україна вже інша, що у цій країні нарешті запанував європейський дух. Знахабнілі чиновники покинули свої насиджені крісла і тепер ми стоїмо на порозі змін. Поки нова влада обіцяє нам вирішення накопичених проблем, ми вирішили перевірити наскільки змінилися громадяни, наскільки вони готові називатися європейцями не теоретично, а фактично.
Уже згаданий парк ім. Шиллера став місцем проведення експерименту на охайність і чистоту людей, які приходять (чи частіше приїжджають) у це місце. У центральній частині парку ми розставили п’ять табличок із промовистим закликом підтримувати чистоту на цій території. Перед цим звісно місце, яке відводилось для експерименту, прибрали, щоб порівняння було більше красномовним. Сміття перед початком експерименту було чимало – ми винесли 4 мішки, об’ємом 20 л, один з яких був повністю набитий пляшками з-під алкогольних напоїв. Також знайшли 5 використаних шприців. Поки прибирали, зустріли чоловіка, що проживає по-сусідству. Ініціативу він схвалив, правда, додав, що вважає це марною справою, бо не вірить, що люди перестануть смітити. Ми таки плекали надію на протилежний результат.
Спочатку планували приходити у парк через день, проте цікавість перемогла і ми в п’ятницю (експеримент розпочався у четвер) прибули на наше місце. Картина багато здивування не викликала, але всі сподівання пішли в нікуди – сміття знову валялося під ногами: недопалки, пачки з-під сигарет та порожні пивні пляшки. Три таблички зникли, одну вдалося знайти і вона не була пошкоджена, тож її повернули на місце. Інші дві – хтось розламав на шматки.
Наступний візит у парк відбувся у понеділок. Зрозуміло, що після вихідних картина змінилась не в кращу сторону: кількість сміття зростала. Таблички знову комусь різали око, одна з них зникла без сліду, а з іншої просто зняли надпис. Така байдужість і зневага до чистоти навколишнього середовища відверто викликає злість. Але так як одна табличка залишилась самотньо стояти на цій території, ми вирішили почекати ще день із закінченням експерименту, результат якого вже знали.
У вівторок остання табличка зникла з свого місця. Згодом її вдалося знайти. Нове сміття з’являлося вчасно, хоча його тепер було менше, ніж перед прибиранням на початку експерименту. Та цей факт ніяк не впливає на загальну картину.
Отже, така невеличка перевірка на європейськість у нашому місті провалилась. Байдужість людей не навіює ніяких інших почуттів окрім смутку. Були очікування того, що звичка смітити скрізь від одних лише вмотивованих закликів не зникне, але те, як відвідувачі парку вперто намагалися боротися з наявністю табличок пробудило подив.
То чи варто сьогодні вживати слово Європа повсюди, коли ми самі не виховали у собі європейців, коли ми не навчилися того простого факту, що є спеціально відведені місця для викидання сміття, для паркування автомобілів, для куріння і розпивання спиртного, що це не прийнято робити скрізь, де заманеться. Парк – це всього лише маленька ілюстрація того, що сьогодні відбувається на вулицях міста, які теж не можуть продемонструвати чистоту і охайність місцевих жителів. Тому не варто заздрити європейцям і їхньому способу життя. Ми теж так можемо, лиш, мабуть, не надто хочемо.
Дякую за допомогу Христині Камінській
Упродовж останніх років чиновники не приділяли належної уваги такому питанню як догляд за парками у Чернівцях. У тому ж таки парку імені Шиллера рідко побачиш патрульних чи інших людей, в професійні обов’язки яких входить нагляд за порядком на даній території. Саме тому крім безхатченків і наркоманів, проблемою цього місця відпочинку стали автомобілісти, які незрозуміло з чого вирішили, що це абсолютно нормально кататися на авто територією парку, а під час зупинки там ж таки розпивати компанією алкогольні напої.
Та за останні місяці нам вперто нав’язують думку, що тепер Україна вже інша, що у цій країні нарешті запанував європейський дух. Знахабнілі чиновники покинули свої насиджені крісла і тепер ми стоїмо на порозі змін. Поки нова влада обіцяє нам вирішення накопичених проблем, ми вирішили перевірити наскільки змінилися громадяни, наскільки вони готові називатися європейцями не теоретично, а фактично.
Уже згаданий парк ім. Шиллера став місцем проведення експерименту на охайність і чистоту людей, які приходять (чи частіше приїжджають) у це місце. У центральній частині парку ми розставили п’ять табличок із промовистим закликом підтримувати чистоту на цій території. Перед цим звісно місце, яке відводилось для експерименту, прибрали, щоб порівняння було більше красномовним. Сміття перед початком експерименту було чимало – ми винесли 4 мішки, об’ємом 20 л, один з яких був повністю набитий пляшками з-під алкогольних напоїв. Також знайшли 5 використаних шприців. Поки прибирали, зустріли чоловіка, що проживає по-сусідству. Ініціативу він схвалив, правда, додав, що вважає це марною справою, бо не вірить, що люди перестануть смітити. Ми таки плекали надію на протилежний результат.
Спочатку планували приходити у парк через день, проте цікавість перемогла і ми в п’ятницю (експеримент розпочався у четвер) прибули на наше місце. Картина багато здивування не викликала, але всі сподівання пішли в нікуди – сміття знову валялося під ногами: недопалки, пачки з-під сигарет та порожні пивні пляшки. Три таблички зникли, одну вдалося знайти і вона не була пошкоджена, тож її повернули на місце. Інші дві – хтось розламав на шматки.
Наступний візит у парк відбувся у понеділок. Зрозуміло, що після вихідних картина змінилась не в кращу сторону: кількість сміття зростала. Таблички знову комусь різали око, одна з них зникла без сліду, а з іншої просто зняли надпис. Така байдужість і зневага до чистоти навколишнього середовища відверто викликає злість. Але так як одна табличка залишилась самотньо стояти на цій території, ми вирішили почекати ще день із закінченням експерименту, результат якого вже знали.
У вівторок остання табличка зникла з свого місця. Згодом її вдалося знайти. Нове сміття з’являлося вчасно, хоча його тепер було менше, ніж перед прибиранням на початку експерименту. Та цей факт ніяк не впливає на загальну картину.
Отже, така невеличка перевірка на європейськість у нашому місті провалилась. Байдужість людей не навіює ніяких інших почуттів окрім смутку. Були очікування того, що звичка смітити скрізь від одних лише вмотивованих закликів не зникне, але те, як відвідувачі парку вперто намагалися боротися з наявністю табличок пробудило подив.
То чи варто сьогодні вживати слово Європа повсюди, коли ми самі не виховали у собі європейців, коли ми не навчилися того простого факту, що є спеціально відведені місця для викидання сміття, для паркування автомобілів, для куріння і розпивання спиртного, що це не прийнято робити скрізь, де заманеться. Парк – це всього лише маленька ілюстрація того, що сьогодні відбувається на вулицях міста, які теж не можуть продемонструвати чистоту і охайність місцевих жителів. Тому не варто заздрити європейцям і їхньому способу життя. Ми теж так можемо, лиш, мабуть, не надто хочемо.
Дякую за допомогу Христині Камінській
0 коментарів